1.Походження поняття «хіпі»

Загалом у науковій літературі немає єдиної думки щодо походження терміна "хіпі". Вперше термін "хіпі" побачив світ в 1965 р на сторінках журналу «Ramparts», в статті під назвою "Соціальна історія хіпі". Походження терміну достеменно встановити неможливо. За однією версією, в основі його лежить слово "хіпстер", яке американський письменник Вільям Берроуз використовував в романі "Джанкі" в якості евфемізму наркомана.

Відповідно до іншої версії, воно запозичене з джазового сленгу, де "tohep" означало буквально "бути в темі, просікати фішку, включатися" (звідси і "hepcat", "кошак" - кличка вуличних джазових музикантів)

Згідно з іншою версією, суть назви - в стегновій вені (a hip - з англійської "стегно"), яка є найбільш зручним місцем для ін'єкції героїну. Радянський дослідник О. Шишов також був схильний виводити походження назви "хіпі" від англійського іменника "hip" – "стегно". На його думку, така назва була пов'язана з особливою розв’язною ходою хіпі, які тим самим намагалися показати свою повну зневагу до оточення.

Ще одну версію висунув американський дослідник молодіжних рухів Т. Хойбнер. Він стверджував, що поняття "хіпі" походить від англійського дієслова "tobehip" – знати, розуміти суть.

Радянський філолог Л. Касаткіна вважала слово "хіпі" похідним від "tohip" – "пізнати експериментальним шляхом".

А. Керві наголошує, що, як і у випадку з"бітниками", слово "хіпі" стало ярликом, прикріпленим пресою до "усіх цих довговолосих", тоді як самі "хіпі" називали себе "freaks", що англійською значить "диваки".

Так чи інакше, слово це прижилося, нехай і не без опору з боку самих хіпі, які вважали, що ця газетна кличка профанує все, за що вони ведуть боротьбу. Одним з найбільш яскравих, хоча й марних протестів проти стереотипного сприйняття руху пресою і громадськістю став з'їзд хіпі в Хайт-Ешбері (районСан-Франциско, що був тоді найбільшою міською комуною уСполучених Штатах) у 1966 році. У ході урочистої церемонії "батьки" руху офіційно поховали слово "хіпі", зобов'язавши всіх і кожного користуватися істиною назвою - "прекрасні люди" (Beautifulpeople)

2.  Ідеологія  та  світогляд  хіпі

Основними складовими ідеології субкультури хіпі є:

1. Презирство до інтелектуальних пошуків головний принцип їхнього стилю життя.

2. Основні цінності - це свобода, радість життя та безмежна любовь до усіх людей без огляду на їхню расову чи релігійну приналежність.

3. Протистояння загальноприйнятим нормам і культурі споживацтва.

4. Демонстративна бідність.

5. Захоплення східним містицизмом.

6. Життя за принципом існування "тут і зараз".

7. Культ кохання і наркотиків.

Ознаки справжнього хіпі:

Першою ознакою справжнього хіпі можна назвати ставлення до роботи і трудової дисципліни. Справжній хіпі зі зневагою ставився до постійної роботи, хоча він цілком здатний був трудитися в якості поденника. Зовсім інакше сприймав він працю для власного задоволення або на благо комуни. Головним в такій праці для нього була можливість самостійно розпоряджатися своїм часом.

Другою ознакою можна позначити інтерес до наркотиків. Повсякденною практикою для хіпі було куріння марихуани, також було поширеним вживання ЛСД. Хіпі особливо цінували здатність наркотиків приводити настрій окремої людини в унісон з настроєм оточуючої групи. Взагалі, різницю між хіпі і наркоманом можна визначити так: якщо наркотик пропонує одкровення і кайф, для наркомана первинний кайф, для хіпі - одкровення. Наркотики для хіпі - лише менш витратний спосіб усвідомити те, що інакше досягається тривалої медитативної практикою і читанням мантр.

Третю ознаку умовно можна як прагнення до відокремлення від суспільства. Для хіпі даний принцип є не банальним протестом, справжнім пошуком альтернативи, спробою знайти якесь якісно інше життя.

Життєву позицію хіпі добре ілюстрірує принцип "Займайся своїм ділом". Для хіпі це значило звернути свій погляд на проблему самоактуалізаціі, залишивши зовнішній світ в стороні.

«Справжнього» хіпі немає і бути не може, то говорити слід про хіпі найбільш «правовірного», тобто про того, хто дотримується не всього, але більшої частини правил спільноти.

3.  Хіпі у США

Імпульсом у розвитку контркультури, що спричинився до появи хіппі, стала поїздка письменника Кена Кізі з комуною Merry Pranksters (Приколісти) розфарбованим автобусом у липні 1964 з містечка Ла Хонда в Каліфорнії до Нью-Йорка, і початок активних військових дій США у В'єтнамі в лютому 1965 році.

У вересні 1965 у Сан-Франциско поширився термін hippie щодо нової хвилі молодіжної контркультури, базованої на попередній тенденції хіпстерів, котра зосередилася у кварталі на перетині вулиць Хейт та Ешбері, де виникають комуни, подібно до комуни КенаКізі в ЛаХонді. До нового руху вливається біла молодь, котра походила з середнього класу, заперечувала споживацький характер консервативного суспільства, насильство. Поширюються заклики до єднання з природою, виникають "сільські" комуни. За основу правила автентична культура американських індіанців. Від початку контркультура хіпі була пов'язана з наркотичними впливами, зокрема ЛСД, котра на той час ще перебувала в рамках закону, антивоєнними студентськими осередками, цитаделлю яких від 1964 став університет у Берклі біля Сан-Франциско, і політичною діяльністю американських нових лівих. В ході студентських маніфестацій у Берклі восени 1965 один із гуру хіпі Аллен Ґінзберґ проголосив гасло Flower Power (Влада квітів).

Проте наприкінці 1966 року, після поразки нових лівих на виборах губернатора Каліфорнії і до Конгресу США, в середовищі хіпі поширюються настрої втечі від суспільства (вони називали це «жити за межами катастрофи»), захоплення наркотиками. Героєм стає професор Тімоті Лірі з його пропагандою ЛСД, як засобом досягнення всезагальної любові і миру. 14 січня 1967 в Ґолден Ґейтпарку у Сан-Франциско відбувся грандіозний фестиваль хіпі під назвою Human Be-In, організований Алленом Ґінзберґом, який зібрав близько 30 тисяч молоді. Після цього рух стрімко поширюється в американських містах. На Пасхальні канікули 1967 почалося масове паломництво підлітків до Сан-Франциско, що вилилося у Літо Любові 1967 року. Хітом сезону стала пісня If you'regoingtoSan Francisco у виконанні Скотта Маккензі. Десятки тисяч молодих людей осідають у кварталі Хейт-Ешбері, живуть в комунах, пропагують наркотики і вільну любов. Головним явищем стає діяльність Диґґерів, які проводили вуличні вистави в стилі партизанського театру. Виникає специфічний музичний стиль психоделік (рок-групи Grateful Dead, Jefferson Airplane і Big Brother AndHolding Company, з якими починає виступати Дженіс Джоплін). Кумирами молоді стають Джимі Хендрикс і Джим Моррісон. Контркультура хіппі поширюється по світу. Під її впливом Beatles записують свій найкращий альбом Sgt Pepper's Lonely Hearts Club Band - один з найкращих зразків стилю психоделік, і сингл All YouNeedIsLove, котрий також стає хітом 1967 року. Поряд із захопленням індіанською автентикою і християнськими течіями, поширюються східні вчення буддизм, кришнаїзм. Сформувався типовий зовнішній вигляд хіпі - довге волосся, бороди, амулети, браслети, довгі сукні з індіанськими узорами, екзотичний одяг яскравих «психоделічних» барв. Гаслами стають Love, Peace, Freedom («Мир, любов, свобода»), Sex, Drugs&Rock'n'roll, <<секс, наркотики, рок-н-ролл>>, Turn In, TurnOn&DropOut, <<налаштуйся, врубайся і випади>>, Make lovenotwar («займайтеся коханням, а не війною»). Своїм символом хіпі, подібно до інших тогочасних лібертіанських рухів, обрали пацифік, запозичений у пацифістів. Проте засилля наркоманії, поява наркоторговців і поліцейських облав виснажують рух.6 жовтня 1967 у Хейт-Ешбері Диґґери провели символічну вуличну акцію «Похорон хіпі». Епіцентром контркультури знову стає Нью-Йорк. Еббі Гофман намагається політизувати хіпі, взявши на озброєння методологію партизанського театру Диґґерів зі Сан-Франциско. Разом із Джеррі Рубіном, котрий прибув із Берклі, вони засновують у Нью-Йорку в 1968 Міжнародну молодіжну партію Yippie. Найголоснішою акцією Yippie стало проведення «Фестивалю Життя» у Чикаго у серпні 1968, який увійшов історію США під назвою Поліцейського бунту і закінчився судом над організаторами. Останньою великою акцією став найбільший рок фестиваль у Вудстоку біля Нью-Йорка у серпні 1969, на який з'їхалося майже 500 000 людей. Проте подальші події - суд над учасниками комуни Чарлі Менсона, вбивство під часконцерту Rolling Stones в Альтамонті в грудні 1969 р., активізація терористичних груп привели до занепаду руху на Заході. Він трансформувався у щорічні зльоти хіппі Rainbow Gathering. Перший з таких зльотів відбувся в липні 1972 у штаті Колорадо на землях індіанців хопі, прибуло 20 тисяч хіппі. Надалі Міжнародні Rainbow відбуваються регулярно в багатьох країнах світу, в тому числі, в Україні (у серпні 2009 на Закарпатті).

Контркультура хіппі склала великий вплив на культуру, побут, розвиток суспільства. Свого часу політики Білл Клінтон, Хав'єр Солана, Йошка Фішер, Даніель Кон-Бендіттвисловлювали свої симпатії до хіппі.

«Пацифік» — символ миру. 

4.Хіпі в Україні

Учасники групи Шарніра збиралися напівтаємно на місці польського Цвинтаря Орлят біля Личаківського цвинтаря. З їхнього середовища вийшов перший з відомих маніфестів хіппі, також вони започаткували культ Джимі Хендрикса у Львові, одразу після його смерті у вересні 1970 року. Проте у листопаді 1970-го Шарнір, який, окрім пацифізму, захоплювався ще й нацистською автентикою і трофейною зброєю, був арештований.

У 1970-их роках головним місцем збору став Святий Сад, де зосереджувалися учасники рок-групи Супер Вуйки (лідер Ілько Лемко), відбувалися хіп сейшни. Один із них, пов'язаний з культом Хендрикса, вилився у стихійну демонстрацію у Львові 17 вересня 1977 року.

У середовищі львівської хіпової тусовки у 1976 виникла перша на терені СРСР байкерська група Ігоря «Пензеля» Венцславського. З нього вийшли письменники і поети Волдмур Яворський, Валерія Славникова, Звёздный, художники Олена Бурдаш, Дем, Орест Макота.

В ті часи хіппі у Львові, в тому числі і російськомовні, зі симпатією ставилися до учасників національно-визвольної боротьби УПА, оскільки їх теж «пресувала» радянська державна система. З початком Перебудови в середовищі львівських хіппі також з'являються спроби переосмислити ідеологію і, як колись Еббі Гоффман, політизувати рух. У 1987 у Львові з'являється маніфест «Ідеологія радянських хіппі. 1967-1987» Аліка Олісевича, де чітко наголошено на потребі громадянських акцій. 20 вересня 1987 група Аліка Олісевичапровела у Львові першу в УРСР демонстрацію під політичними лозунгами і в жовтні 1987 перетворилася на пацифістську, згодом правозахисну групу Довіра (1987-1990).

1970В'ячеславом «Шарніром» Єреськом. Учасники групи Шарніра збиралися напівтаємно на місці польського Цвинтаря Орлят біля Личаківського цвинтаря. З їхнього середовища вийшов перший з відомих маніфестів хіппі, також вони започаткували культ Джимі Хендрикса у Львові, одразу після його смерті у вересні 1970 року. Проте у листопаді 1970-го Шарнір, який, окрім пацифізму, захоплювався ще й нацистською автентикою і трофейною зброєю, був арештований.

5. Музика хіпі

Grateful Dead

Jefferson Airplaine

Quicksilver Messenger Service

Джимі Хендрикс

Дженіс Джоплін

The Beatles

Джон Леннон

The Doors

Джим Моррісон

Hair (мюзикл)

6. Книги хіпі

Генрі Девід Торо «Уолден або життя в лісі» (1854)

Герман Гессе «Сіддхартха» (1922), «Паломництво в країну Сходу» (1932), «Гра в бісер» (1943)

Халіль Ґібран «Пророк» (1923)

Олдос Хакслі «Цей прекрасний новий світ» (1932), «Двері сприйняття» (1954)

Вільям Берроуз «Джанкі» (1953), «Голий сніданок» (1959)

Герберт Маркузе «Ерос і цивілізація» (1955)

Джек Керуак «В дорозі» (1957), «Волоцюги Дхарми» (1958), «Підземні» (1958), «Ангели спустошення» (1965)

Аллен Ґінсберґ «Плач» (1956), «Кадіш» (1961)

Роберт Хайнлайн «Чужак в чужім краю» (1961)

Кен Кізі «Пролітаючи над гніздом зозулі» (1962), «Часом нестерпно прагнеш» (1964)

Курт Воннегут «Колиска для кота» (1963), «Дай вам, Боже, здоров'я, містере Розуотер» (1965), «Бійня номер п'ять» (1969)

Тімоті Лірі «Психеделічний досвід» (1964)

Гантер Томпсон «Ангели Пекла: дивна і жахлива сага» (1966)

Річард Бротіган «Рибалка в Америці» (1967), «В гарбузовому цукрі» (1968)

Том Вулф «Електропрохолоджувальний кислотний тест» (1968)

Карлос Кастанеда «Вчення дона Хуана: Шлях знань індіанців які» (1968)

Еббі Гоффман «Революція для приколу» (1968), «Нація Вудстока» (1969), «Вкради цю книгу» (1971)

Теодор Рошак «Створення контркультури» (1969)

Робер Мерль «За склом» (1970)

Джеррі Рубін «Роби це!» (1970)

Рам Дасс «Бути тут і тепер» (1971)

Том Роббінс «Новий придорожній атракціон» (1971)

7. Кіно хіпі

Трип (1967) — реж Роджер Корман

Псих-аут (1968) — реж. Річард Раш

Easy Rider (1969) — реж. Денніс Хопер

Дороги Катманду (1969) — реж. Андре Кайят (Франція—Італія)

Забриски Пойнт (1970) — реж. Мікеланджело Антоніоні

Волосся (1979) — реж. Мілош Форман

Форест Гамп (1994) — реж. Роберт Земекіс

Дом Солнца (2010) — реж. Гарик Сукачов (Росія)